The Matrix Has You

Пари на 8.30 придумав якийсь викінчений садист, у якого не залишилось ані крихти людяності. (Бідолашні студенти - у мене це нещастя раз на тиждень, а в них майже щодня). З такими невеселими думками я прокинулась пів на сьому і попленталась на кухню. Як навмисне, мама чомусь прокинулась раніше і я вкотре вислухала її сентенції з приводу здорового сніданку (оскільки крім кави не виявилось нічого, готового до вживання, я снідала лише кавою).
Відпрацювавши дві пари, я приповзла додому і лягла спати. За півгодини прийшла мама (мабуть, я проскочила, поки вона ходила у крамницю), і зазирнувши до моєї кімнати, ошелешено спитала:
- Ти хіба не пішла вранці?
- Тобі що, приснилось, - сонно пробурмотіла я.
На маминому фейсі був такий вираз, що мені чомусь згадались міркування Декарта про те, що в той час, коли він думає, що сидить біля каміну і міркує, він насправді, можливо лежить в ліжку і йому все це сниться.