Революції гідності - гідне завершення!

[irengloria]

Сьогоднішні події на Майдані можуть слугувати ілюстрацією до відомої фрази Бісмарка, що революцію роблять романтики, а її плодами користуються негідники. Власне, Майдан почав деградувати ще в березні, коли найактивніші і найсвідоміші протестувальники пішли в Нацгвардію чи долучились до різних волонтерських проектів. З кожним місяцем ставало дедалі очевидніше, що справжнє поле для докладання зусиль перемістилось у військові частини, табори біженців, офіси громадських організацій. Це й зрозуміло, адже в демократичній країні тиск на владу здійснюється через різні організації, що склались в межах громадянського суспільства, а до вуличних протестів вдаються тоді, коли інші засоби тиску на владу вичерпані. Тож люди, які в зимові місяці складали кістяк Майдану, навесні все масовіше переходили до реалізації конкретних справ (організація допомоги армії, біженцям), слушно вважаючи, що це корисніше, ніж байдикування в наметах на Хрещатику. Це досить скоро відобразилось на стані наметового містечка: якщо взимку там кипіло життя, і навіть випадкові перехожі могли дізнатись інформацію про актуальні акції, підписатись під якоюсь вимогою чи допомогти дрібничкою (наприклад, придбати в "Науковій думці" книжку для бібліотеки Майдану, яка розсилала книги у сільські бібліотеки), то вже наприкінці березня наметове містечко перетворилось на табір, що все більше замикається в собі й зациклений на забезпеченні лише власного побуту.

Оскільки увага суспільства переключилась спершу на Крим, а потім на Донбас, проблема постреволюційного Майдану якось відійшла на другий план. Проте дедалі частіші відгуки про бійки, пияцтво і неадекватність теперішніх мешканців табору на Хрещатику все чіткіше показують, що несподіваного удару було завдано в самому серці революції гідності. Майдан виявився плавно окупованим людьми з сумнівною громадянською позицією, а справжні активісти, навідуючись на місця бойової слави, із сумом констатують:
Через полгода после того, как на Майдане люди гибли за свободу говорить и думать, как им хочется - два несчастных, написанных от руки плаката, выражающие наше мнение, провисели пять минут. На Майдане. Пять минут.
Ну что, ребята, продолжаем искать пятую колонну и смеяться над шутками про жителей Донбасса?

Тож і активні учасники, і принагідні симпатики зимового Майдану, дивлячись на теперішню його деградацію, дедалі більше відчувають збентеження і сором. Але мирно докричатись до теперішніх господарів табору в центрі міста: "хлопці, ви потрібні не тут!" вже не вдасться. Думаю, більшість тих, хто взимку захищав Майдан, подумки вітав сьогоднішню спробу його прибрати. Однак намагання розібрати барикади за допомогою комунальників і силовиків все ж таки залишає неприємне враження. Найкращим виходом могло б стати заключне віче, на якому було б озвучено, що революція гідності переходить в нову фазу - новій владі надається певний кредит довіри, і тиск на неї поки що здійснюватиметься шляхом пікетів, звернень тощо, але якщо влада ігноруватиме вимоги активістів, Майдан розгорнеться знов; а завершити віче прибиранням наметового табору (оскільки зараз активісти в першу чергу потрібні не на Майдані). Певна, що на нього б вийшли тисячі тих, хто всю зиму допомагав Майдану, а тепер із прикрістю спостерігає його деградацію. Неадеквати б не поперли проти маси народу, та навіть якби й поперли, їх би легко прибрали. Тому киянам зараз слід зробити заключний акорд - захистити Майдан від окупації дегенератами, які тільки ганьблять пам'ять справжніх борців.

Не знаю, як донести цю ідею до політиків і відомих громадських активістів. Хочу попросити активних блогерів: спробуйте підняти проблему деградації Майдану. Не обов'язково через репост, буде навіть краще, коли якомога більше активних учасників зимового Майдану висловлять у власних записах побажання щодо теперішнього наметового містечка і спонукатимуть і теперішню владу, і громадські організації нарешті організувати громадськість на вирішення цієї проблеми.