Кордоцентризм як риса української філософії

[irengloria]

Кордоцентризм - це філософія народу, який замість мізків думає дечим іншим.

Comments

А як же світла пам"ять предків?

[androsland.livejournal.com]

Маладэц. :) Нарешті в нашій філософії з"явилися паростки опозиції та бунту! ))

Re: А як же світла пам"ять предків?

[irengloria.livejournal.com]

:)

[muzyka-sniv.livejournal.com]

Це про Косово? :)

[irengloria.livejournal.com]

Ні, це просто філософія серця мене дістала до печінок.

[muzyka-sniv.livejournal.com]

Ну, от у Косово цей кордоцентризм і є справжньою філософією народу. На відміну від нас
:)

[atejist.livejournal.com]

Нах думати, то ше час витрачається, а тут серцем одразу відчув - і всьо вже готово.

НМСД, це наслідки тривалого впливу сирисири у плані пригнічення свободи думки. Дітьо мале нарешті вирвалося на свободу і тепер отримує насолоду від спроб робити все прямо протилежне тому, до чого змушували раніше; наші рідні сучасні філософи упиваються можливістю думати "шоб все не так, як за Союзу". Не переймаймося, таке проходить.

[irengloria.livejournal.com]

СРСР тут не винен, треба копати глибше - починати від візантійської традиції, яка за раціональністю та логічністю поступалась схоластиці. І.Вишенський негативно ставився до Арістотеля, і невисоко цінував логіку. П.Юркевич написав "Філософію серця" ще задового до СРСР. Інтелектуальна культура, дисципліна розуму, яка є центральною в західній культурі, у нас тривалий час була чимось другорядним. Не плекалась вона і за часів СРСР, але передісторія почалась значно раніше.
Зараз розхристаність думки і невикшталтуваність стилю намагаються представити як особливості кордоцентричного мислення, яке не потребує строгих дефініцій і чітких доведень. Інтелектуальне розпиздяйство, одним словом.

[androsland.livejournal.com]

Цікаво, а що тоді таке постмодерн у філософії? Це ж теж гра словами.
Це питання загальне, по ньому пишуть дисертації, але не можу не спитати... ))

[irengloria.livejournal.com]

Між грою словами і невмінням висловлюватись є різниця. Постмодерн спирається на модерний вишкіл, якого наша культура зазнала недостатньо. Тут різниця як між художником-абстракціоністом який свідомо порушує засвоєні в процесі навчання прийоми і аматорською мазаниною.

[muzyka-sniv.livejournal.com]

Я думаю, це філософія не народу, а певних інтелектуальних груп. Просто бірка на цьому продукті висить "філософія народу", але ж ми пам"ятаємо, що писав Козьма Прутков про написи на клітках в зоопарку...
:)

[irengloria.livejournal.com]

Ясна річ, я тут вживаю "філософія народу" в тому сенсі, в якому ми кажемо про "духовні здобутки нації" і т.п.

[oles-maslak.livejournal.com]

Може "народні маси" і думають чимось інщим. Але до чого тут "кордоцентризм"? Сприймаю як невдалий жарт...Про "строгість мислення" взагалі "ні в пень, ні в ворота". Які зразки "візантійської традиції" ти читала? Вишенський не є коректним прикладом. Користуючись подібною "методологією" можна закидати "інтелектуальне розпиздяйство" Заходу, наводячи у якості прикладу проповіді Савонароли чи "філософську поетику" Ніцше...

[irengloria.livejournal.com]

Йдеться про панівний стиль. Проблема в тому, що на Заході містична течія врівноважувалась раціоналістичною. А в нас раціоналізм, як правило, був маргінальним. Скажімо, Екхарт буде однобічним прикладом для висновку про "інтелектуальне розпиздяйство Заходу", бо пізніше в тій же культурі з'явився Ляйбніц. А Вишенський якраз є досить показовим прикладом, до якого проблематично навести рівнозначний приклад з раціоналістичної традиції.
Варто порівняти праці Канта і Сковороди, щоб наочно постала прірва між двома стилями мислення.

Вибачай, що із запізненням...Зовсім часу немає на ЖЖ....

[oles-maslak.livejournal.com]

У часи Сковороди існувала Києво-Могилянська Академія, де панувала «друга схоластика». На кожного Юркевича був свій Лесевич. Українська «прогресивна» інтелігенція кінця ХІХ – поч. ХХ століття була в полоні ідей Спенсера, Конта, Маркса та інших «борців із містикою». І де «блискучі результати»?
А якщо вже казати про «кордоцентризм», то Паскаль – це «містик» чи «раціоналіст»? Ну і щодо Візантії. От наприклад Янарас вважає творчість св.Максима Ісповідника органічним продовженням аристотелівської лінії у філософії. Перед тим як порівнювати методи Аквіната і його візантійських опонентів, треба спочатку бодай побіжно ознайомитися із творчістю цих опонентів(наприклад Каліста Ангелікуда). А ця творчість якраз не перекладалася ні українською, ні російською мовами…

Re: Вибачай, що із запізненням...Зовсім часу немає на ЖЖ...

[irengloria.livejournal.com]

В тому-то й річ, що Києво-Могилянська Академія, де панувала "друга схоластика", була створена пізніше, ніж твори Бекона і Декарта, в яких вони критикували схоластику. Але те, що вітчизняна філософська думка плелася в хвості західної, ще можна зрозуміти. Вражає інше - намагання постулювати кордоцентризм як позитивну рису. Порівняй кількість посилань на Юркевича і Лесевича в сучасних виданнях. Замість того, щоб визнати, що з раціоналізмом у нашій традиції поки що не склалось, і в майбутньому це треба виправити, так ні, і далі процвітає тенденція, яка не сприяє вкоріненню раціоналізму. В західній філософії містицизм завжди лише відтінював раціоналістичні тенденції, але не підміняв їх. (Наприклад, Паскаль чи Руссо, попри їхню критику своєї епохи, не були в ній найяскравішими постатями).
Щодо візантійців. Я й не стверджую, що їхні твори наскрізь містичні, логіка там теж має місце, але, схоже, аж ніяк не ключове. Чомусь становлення університетів відбулось саме на Заході. Відповідно, плекання культури інтелектуальної праці позначилось на творах не лише Аквіната, а й інших схоластів. Цілком можливо, що й у візантійській традиції можна знайти паростки раціоналізму, але в окремих авторів, а не як невід'ємну рису інтелектуалів загалом.

P.S. Я теж не надто оперативно заглядаю в ЖЖ. Зразу видно, що почався семестр :)

Re: Вибачай, що із запізненням...Зовсім часу немає на ЖЖ...

[oles-maslak.livejournal.com]

Ну так у більшості навчальних закладів Європи тоді панувала схоластика. Інша справа, що крім схоластики там спромоглися створити щось нове. В Україні ж наші тодішні «західники», як і більшість нинішніх(про всіх казати не буду), були спроможні лише на малоцікаве мавпування. Прокопович, наприклад, був епігоном Гобса і Гроція. Але хто такий Прокопович у порівнянні з Гобсом і Гроцієм? «Раціоналізм» завжди був вкоріненим у українській філософії (чи у філософії в Україні). Зрештою, як я вже казав, були періоди коли він «тримав монополію» у світогляді української інтелігентської публіки. Але, незважаючи на це, жодного оригінального українського філософа-«раціоналіста» назвати неможливо. Зрештою кому цікаві «епігони» і «наслідувачі»? На Заході може бути цікавим Мах чи Апель, але не цікаві ні емпіріокритицист Лесевич, ні трансцендентальний прагматик Єрмоленко. Коли західні філософи приїздять до України вони чомусь насамперед цікавляться Сковородою, Сергієм Булгаковим чи ще якимось «візантійствующим містиком». Це не означає що я негативно ставлюся до Лесевича чи Єрмоленка. От один мій знайомий (щиро віруючий православний до речі) захистив дисертацію по Лесевичу. Філософську спадщину слід досліджувати на належному рівні незалежно від тих чи інших уподобань. І я не вважаю що «кордоцентризм» то якийсь виключний «позитив» чи «негатив». Була така тенденція у філософії, значення якої втім не варто перебільшувати. Ця тенденція існувала не лише в українській філософії. Паскаль так чи інакше видатний філософ. Як би ми не оцінювали його доробок. Але у історії філософі, як на мене, не є допустимим «маніхейський» дуалізм: «матеріалізм»-«ідеалізм», «раціоналізм»-«ідеалізм» і т.п.. Паскаль не був виключно «містиком», так само і Ляйбніц не був чистим «раціоналістом».
Те саме стосується і візантійської філософії. Неможливо якось оцінювати той чи інший тип філософії у штучній системі координат (тим більше, штучній стосовно тієї епохи). Тим більше коли відсутні нормальні переклади і дослідження цього типу філософії. У Константинополі до речі також існувла академія...Ось так трохи сумбурно, бо знову обмаль часу...

З.І. Треба в тебе нарешті Ставицьку забрати:))

Re: Вибачай, що із запізненням...Зовсім часу немає на ЖЖ...

[irengloria.livejournal.com]

Я розумію, що межа між раціоналістичною і містичною традицією іноді досить умовна, але все ж можна казати про превалювання якоїсь із них як в творах окремого філософа, так і загалом в національній культурі. Періоди домінування раціоналістичної течії в українській філософії були нетривалими. Цим, до речі, пояснюється і брак постатей світового масштабу: для того, щоб сказати щось нове, потрібно ґрунтовно опанувати певну традицію, потрібно, щоб її розвивали покоління "епігонів". (Аналогія: цікаво, що на Канта значний вплив справив Вольф, який був просто сумлінним систематизатором).
В будь-якому разі, вітчизняній філософії бракує дисципліни мислення і чіткості, тож у мене викликає заперечення не сам по собі кордоцентризм, а те, що кордоцентризм може бути зручним приводом для "невикшталтуваності" мислення. В.Лісовий не раз зазначав про незвичку багатьох вітчизняних філософів до чіткості, вказував на розпливчастість їхніх формулювань. Звичайно, інтелектуальну безвідповідальність значно зручніше прикривати кордоцентричною традицією.

Re: Вибачай, що із запізненням...Зовсім часу немає на ЖЖ...

[oles-maslak.livejournal.com]

Тим не менш «раціоналізм» у різних його формах, більшою чи меншою мірою, домінував в українській філософії майже три з половиною століття. У другій половині ХVII-XVIII століттях це була могилянська схоластика. На поч. ХІХ ст. - німецька класика. У другій половині ХІХ - на поч. ХХ - позитивізм у купі з марксизмом. З 1917(умовно) – і фактично донині - «радянський марксизм». Все, що було цікавого і оригінального в українській філософії (цікавого на тому ж Заході) – було в опозиції до цього домінування…
А «невикшталтуваность» мислення і «інтелектуальна відповідальність аж ніяк не детермінується «раціоналістичністю» чи «містицизмом» тієї чи тієї філософської системи. «Містика» також потребує дисципліни мислення(якщо звісно йдеться про «високий містицизм» а-ля Екхарт чи Палама)…