Хто господар хати :)

[irengloria]

В одному з давньогрецьких міфів змальовано цікавий сюжет про створення світу: Еврінома, богиня сущого, поставши з Хаосу, танцювала над хвилями, а згодом спіймавши вітер, що утворювався за її спиною і постав у її долонях у вигляді змія Офіона, зачала від нього дитя. Перетворившись в голубку, вона знесла на хвилі Світове яйце, яке висиджував Офіон, зрештою з яйця з'явилось все існуюче. Еврінома з Офіоном щасливо жили на Олімпі, аж доки не виник сімейний скандал: Офіон оголосив себе творцем Всесвіту, за що й поплатився - Еврінома вибила йому всі зуби і вигнала у похмурі темні печери. Детальніше тут. 

Здається, даний міф відображає протистояння матріархального й патріархального світогляду. Крім того, він особливо цікавий у світлі сучасної тези, за якою в матріархальних суспільствах домінувала співпраця, а конкуренція і прагнення підкорити слабшого - це риса патріархальних суспільств. Однак, схоже, прагнення до домінування над протилежною статтю було властиве не лише патріархальному світогляду.

Comments

[atejist.livejournal.com]

Взагалі, теза, що в патріархальному чи матріархальному (без різниці) суспільстві може домінувати співпраця, а не прагнення влади - це певною мірою абсурд. Тобі не здається, що співпраця без прагнення підкорити слабшого має швидко ліквідувати як матріархат, так і патріархат? Адже вона призводить до вирівнювання становища.

[irengloria.livejournal.com]

Влада базується не завжди на підкоренні силою. Наприклад, харизматичний лідер розглядається послідовниками як взірець, і вони підкоряються йому добровільно. Так само влада батьків над дітьми не обов'язково має спиратись на застосування насильства. З іншого боку, співпраця може існувати і при нерівному становищі учасників (члени сім'ї можуть робити різний внесок у спільну справу, але конкуренції між ними немає - вони працюють на спільний результат). Фромм, аналізуючи первісні суспільства, зазначає, що в деяких з них рівень агресії досить низький, і рідко виникає потреба суперництва. На жаль, він детально не описує механізми влади в цьому типі первісних суспільств, але схоже на те, що там домінує націленість на спільну справу, тож успішніші члени племені радше роблять більший внесок, а не експлуатують слабших. В цих суспільствах досить поширений матріархат, але йдеться не про владу через примус (змусити чоловіка зробити щось на користь жінки всупереч його волі), а радше про поклоніння життю і материнству. Тобто "вищість" жінки радше символічна, а на рівні політико-економічних відносин члени племені мають мало засобів для пригнічення одноплемінників. Боротьба не культивується, як стверджує Фромм "того, кто ведет себя недружелюбно или агрессивно, считают ненормальным". Фромм не акцентує ґендерний аспект, але його опис загалом вписується в типову схему матріархату - культ життя, співпраця домінує над індивідуалізмом тощо. Опис міфів теж характерний "мифы и легенды никогда не рассказывают об ужасах и опасностях". Тому мене й зацікавив міф про Евріному й Офіона - тут явно висловлене прагнення до домінування, яке йде врозріз із типовим описом матріархальних суспільств. Звичайно, важко робити якісь глобальні висновки, не знаю, наскільки такого типу міфи були поширені в матріархальних суспільствах, але просто вирішила навести як цікавий контрприклад до поширених уявлень.

Ти мені нагадала шумерський міф про створення світу

[atejist.livejournal.com]

Щоправда, він не є таким красномовним "антиприкладом", як наведений тобою вище, однак при бажанні в ньому теж можна знайти подібні нюанси. Спочатку існують прабатько Апсу і прамати Тіамат, котрі створюють радника Мумму й народжують дітей-богів. Надміру активною поведінкою боги заважають своїм батькам, і Апсу хоче їх знищити. Він іде з цією пропозицією до Тіамат, однак вона гнівно заперечує. Тоді його підтримує Мумму, і вдвох вони вирішують все-таки знищити богів. Це показовий і водночас спірний момент. З одного боку, Апсу не діє, не порадившись попередньо з Тіамат; з іншого, він усе ж таки вирішує вчинити проти її волі; але знов-таки, про те, щоби примусити Тіамат виконати волю свого чоловіка Апсу, навіть не йдеться. Отже, з певною натяжкою можна говорити про матріархат у тому сенсі, в якому ти його й описала - якщо тільки розцінити поведінку Апсу як елементарний непослух, спровокований Мумму.

Для Апсу все закінчується сумно, точніше - трагічно. Відтак Тіамат залишається верховною особою, праматір'ю всіх. Якби вона й далі так само з любов'ю ставилася до всіх своїх нащадків, мабуть, настало б повне торжество матріархату - але тепер уже вона хоче влаштувати геноцид молодшим поколінням богів. Ті просять захисту в Мардука, у відповідь Мардук висуває умову - після перемоги він стане верховним богом і матиме владу над усіма іншими. Так, зрештою, і відбувається.
http://khazarzar.skeptik.org/books/shumer/enuma.htm
Взагалі-то з шумерською міфологією я геть не знайомий, тільки цей міф колись чув ще в дитинстві, тому я не знаю, як його трактують історики-філософи-культурологи (ти не культуролог, пам'ятаю чудово! :) ) Але якщо трішки потягнути за вуха... :)

П.С. До речі, хотів обізвати тебе збоченкою за таке ставлення до еллінських міфів. (Від них треба просто отримувати естетичну насолоду, а ти їх препаруєш, як медик жабу!) Але згадав, як я дивився звичайні мультфільми крізь призму педмайстерності й методики викладання... :) Коротше, мовчу. :)