(no subject)

[irengloria]

У минулорічному вересневому номері "Вопросов философии" вміщено кілька рецензій на працю В.Кантора  "Российская империя против российского хаоса" (СПб, 2008) Оскільки я шукала статті з іншої проблематики, тож проглянула ці політологічні рецензії по діагоналі, але в одній з них натрапила на несподіваний для поважного видання перл:

Так, общероссийское крепостное право не было, по понятиям и нормам своего времени, жестокой формой эксплуатации людей. (Другой вопрос, что оно было опасной для будущего безличностной формой бытия крепостных). В России несчастный больной изувер Салтычиха была безусловной аномалией, и не случаен чрезвычайно суровый приговор ей. В балтийских же краях и в ХIX в. крестьянина, до решительных указов Николая, по закону забивали палками за пустяк. С другой стороны, на Украине местная власть ни себя, ни своих подданых законами не утруждала. И клеймя Екатерину за закрепощение в этом краю крестьян, следует помнить: царица ввела бесчеловечную реальность в существующие на тот момент в Империи правовые рамки. Тем самым она раскрепостила крестьян от не описуемого правовыми терминами типа "крепостничество" полнейшего беспредела собственных и польских панов.

Автор рецензії, В.А.Сендеров, не належить до постійних авторів "Вопросов философии". Але в цьому часописі немає традиційного застереження, що редакція може не поділяти поглядів авторів - тож розміщення такого тексту виглядає особливо дивним.

В тому ж номері цікава стаття про Лакатоса - намагання правдами й неправдами простежити вплив марксизму та діалектики на його погляди. Подекуди явні натяжки. Складається враження, що в Росії посилюється тенденція повернення до радянського мислення - навіть поважні автори ніяк не порвуть з діаматом.

Comments

[pani-grunia.livejournal.com]

Може, варто написати їм коментар з цього приводу? Якесь історичне безглуздя.

[irengloria.livejournal.com]

Мабуть, вже пізно, адже цей номер вийшов майже рік тому. Шкода, що з Інституту філософії ніхто за це не взявся.

[androsland.livejournal.com]

Буквально вчора розмовляв з моїм білоруським знайомим, випускником філософського, на цю тему. Ось що пише, наприклад (далі величезний шматок пропаганди):
Не было никаких 300 лет владычества Московкой Империи. Были 50 лет благоденствия в Московском царстве - после 200 лет нахождения под полским игом. А особенно после т.н. "брестской унии" - когда православным священникам пальцы отрезали, чтобы они креститься не могли (можно взглянуть в Вкипедии на одного из таких героев, католического "сявтого" И.Кунцевича). Тогда вся Малороссия встала за русского царя. Кроме, конечно, незначительнейшего числа пожалованных западными вольностями окатоличенных шляхтичей.
А потом было 150 лет Петербургской империи. И вот уж когда Украине не на что пожаловаться. Наоборот, через нее пошло очень сильные западные влияния. Случай с Мазепой - это так для шума. Петр I очень активно привлекал малороссов для своих реформ, начиная с церковных.
Но главное - слова сохраняют свое значение, пока сохраняется невидимый, духовный закон существования сущности. Русский народ украинцы или им нужно название, чтобы противопоставить себя великороссам? И кому противопоставить? Путину с Медведевым (так это еще неплохие люди), Кудрину со товарищи? Или простому люду из Вологды и Ярославля, который сам заселялся киевлянами и волынянами? Образом великоросса всеми православными старцами всегда назывался не дворянин в замке (как это характерно для великогерманца), а крестьянин из Козельска...

[irengloria.livejournal.com]

Співчуваю. Засрали йому мізки пропагандою. Може, порадити йому прочитати "Нариси" Яковенко? Написано не нудно і водночас науково.

"Вопросы философии" загалом тримають рівень, тож не думала натрапити там на такий відвертий ляп.

[androsland.livejournal.com]

Здається, хоч він і має філософську освіту, але Яковенко йому читати вже пізно. Можу переслати, що він ще потім писав...

[irengloria.livejournal.com]

Та я уявляю. Колись тусувалась на одному з білоруських студентських сайтів, і там трохи поспілкувалась із пропагандистами. Кумедно, що один з них, студент істфаку, після кількох дописів на тему ідеологічного замовлення в історії попросив перенести дискусію в приват - мовляв, ми торкнулися теми, яку широкій публіці краще не читати. А вже в приваті відверто почав доводити необхідність і навіть корисність ідеологічного замовлення в історії. І я, і він тоді бували в неті рідко, і зрештою дискусія заглухла, але я встигла насолодитись білоруською державною ідеологією :)

[atejist.livejournal.com]

Мені, в свою чергу, з російськими науковцями спілкуватися не доводилося (виняток - awja на домівчанському форумі, можливо, пригадуєш такого?), я "за рівнем не дотягую", чого гріха таїти. Але час від часу мене тягне потовктися десь на різноманітних російських ресурсах, просто для загального ознайомлення з людьми, їхніми поглядами й менталітетом. Так би мовити, відслідковую тенденції. І не можу не помічати, яке провалля між нами виросло в розумінні націоналізму. Навіть не можу пригадати, чи хоч хтось уявляє його таким собі різновидом патріотизму - всі, з ким стикався, бачать націоналізм скорше різновидом нацизму (чи взагалі ототожнюють), причому незалежно від того, позитивно чи негативно його оцінюють!!! І це - яскравий приклад дії тамтешної ідеології. Всі охоче користувалися означенням, котре ще за радянських часів дав Ожогов, і нікого не хвилювало, що його словник давно застарів і не охоплює всіх сучасних явищ.

[irengloria.livejournal.com]

Ну, той форум був радше студентським, ніж науковим, за рівнем нагадує основні розділи Теревень, якщо прибрати кількох неадекватів. Вузькофахові проблеми там не обговорювались - радше загальні дискусії на історико-політичні теми.

А націоналізм так розуміють не тільки в Росії. В західних авторів теж нерідко націоналізм вживається в негативному значенні, як трохи пом'якшена стадія шовінізму. Фахові політологи розрізняють кілька значень виділяючи різні види націоналізму, а там, де націоналізм згадується лише побіжно, він часто має відтінок певної одіозності.

До речі, будеш на Країні мрій? Наступні сходини Теревень намічаються на суботу.

[atejist.livejournal.com]

Цікаво стало, як би ти оцінила рівень ЖЖ - побачене в цілому і своєї френд-стрічки?

До речі, щодо політологів. Помітив, що здебільшого всі оглядачі, говорячи про свіжі результати виборів десь за кордоном, стараються уникати оцінок "добре/погано", однак, коли суб'єктивне ставлення до посилення правих позицій все-таки проявляється, то зазвичай воно стримано-негативне.

[irengloria.livejournal.com]

Ну, щодо всього ЖЖ, то "я вам не скажу за всю Одессу - вся Одесса слишком велика" :) Можна натрапити на кого завгодно. Але безсумнівна перевага, порівняно з форумами, в тому, що у френдстрічку допускаєш лише добірну компанію, і майже не треба псувати нерви на читанину всілякого маразму, флуду, флейму і т.п. фігні. З цієї причини дедалі більше схиляюсь до спілкування в ЖЖ. До того ж тут мені не раз давали фахові поради, чого майже не було на форумах. Якби не модераторство на Теревенях, я б туди заглядала значно рідше.

А зазначене негативне ставлення політологів може пояснюватись не лише політичними уподобаннями, а й очікуваними практичними наслідками: наприклад, у західноєвропейських країнах посилення правих позицій означає жорсткіше ставлення до іноземців, зокрема заробітчан, та й загалом, здається, корелює із більш неприхильним ставленням до пострадянських країн.

[diogenis.livejournal.com]

Це не ляп. Це маячня в клінічно-чистому вигляді. Що зайвий раз підтверджує, що вона індукується. В Росії майже неможливо знайти людей без надцінних ідей. А без імперської маячні і поготів. Тому що ж тут дивного? Російське суспільство під впливом пропаганди впевнено і невпинно з’їжджає з катушок, тому рано чи пізно це мало проявитися і в даному конкретному журналі.

Пом’яніть моє слово — це ще тільки початок процесу. Далі буде гірше.

P.S. А про Лакатоса, часом, не Порус нашкрябав?

[irengloria.livejournal.com]

Здається, ні. Порус якраз адекватний, принаймні у царині філософії науки. До речі, одну з рецензій на Кантора написав Порус, вона значно розважливіша, хоч теж відчувається ностальгія за імперією.

Пару місяців тому погортала кілька праць О.Івіна - там цілий розділ присвячений критиці тоталітарних суспільств. І діалектиці дістається - показується її зв'язок з християнством, тоталітарним суспільством, яке вимагало специфічної логіки, що для вільного мислення видається непослідовною. Ключова ідея - мислення суперечностями необхідне для виправдання абсурдного суспільного ладу. Звичайна логіка швидко виявить недоліки, а от діалектика дозволяє приховувати абсурд. Загалом Івін робить висновок, що діалектика - це форма інтелектуалізації містичних видінь.

[atejist.livejournal.com]

В Росії взагалі посилюється тенденція реабілітації радянської епохи з її світоглядом і визначними постатями :) Це проявляється в різних сферах, котрі доводиться бачити бодай поверхнево.