Ідіотизм, або єдиного слова заради

Пару років тому десь прочитала, що в середньовічних монастирях неписьменного монаха називали idiota. Недавно спробувала уточнити, де я могла це прочитати, однак не знайшла. Як навмисне, на днях виникла потреба послати колегу до першоджерела з цього приводу. Я ще раз переглянула Ж.ле Гоффа і А.Люшера - безрезультатно. В Дж.Лінча теж не знайшла. Якщо я це прочитала в Гуревича чи Бахтіна, то краще й не шукати - в двокімнатній квартирі, три кімнати в якій займають книги, знайти книжку, запхану колись в четвертий ряд з надією, що в найближчі двадцять років вона мені не знадобиться - нереально. Після понад тригодинного пошуку дійшла висновку, що одна з найбільших халеп - це прочитати щось в своє задоволення, не запам"ятавши джерела, а потім довго здогадуватись: де я могла підчепити цю ідею? А з вами траплялось щось подібне?