Не так тії вороги, як добрії люди

З часом у Лукаша назбирався цілий стос карток із записами забороненої, заплямованої, небажаної лексики з геть усіх регіонів України; ця (за словами Лукаша) "моя матюкологія" суттєво доповнювала лексичну скарбницю нашого народу. На жаль, по смерті Миколи Олексійовича все це знищено, спалено, обернено на попіл з єдиною "благородною" метою: аби не зганьбити його ім'я
(Післямова Л.Череватенка до "Шпигачок" М.Лукаша, с. 62-63)

Шкода, що це варварство згадано лише побіжно, зокрема не вказано, хто саме його здійснив.