![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Dec. 8th, 2013 11:18 pmСьогодні (близько 12-ї) вперше за кілька років не змогла впхатись з першого разу у вагон на Берестейській. Хоча рідко їжджу в час пік, з коментарів інших пасажирів було зрозуміло, що на Майдан вагони більш напхані, ніж вранці на роботу. На ескалаторі Театральної хтось озвався "Слава Україні!". "Гєроям слава!" - відповіла суржикомовна жіночка, що стояла поруч зі мною. Однак на "Слава нації" відгук пасажирів був значно скромніший.
До Майдану з боку Хрещатика було не проштовхатись, довелось обходити з Інститутської. Час від часу в потоці пішоходів, які теж пішли в обхід, лунали кричалки, після традиційних "Слава Україні" - "Героям слава" хтось крикнув "Україна", і я продовжила "це Європа", однак це прозвучало дисонансом із вигуком свободівців "понад усе". Складається враження, що європейська риторика потроху відходить на задній план. А також просто добивають наліпки типу "мы здесь не за Европу, а за честные суды" (на жаль, точного тексту не пригадую) - це ж дуже невдалий хід.
Коли, прийшовши додому, прочитала новину про знесення пам'ятника Леніну, розумію, що річ не тільки в провокаторах, які це зробили. Мабуть, не одному мітингувальнику такий вандалізм був до душі. Звісно, знести пам'ятник легше, ніж, наприклад, провести успішну кампанію з вимогою перевиборів нелегітимної Київради. Але європейський спосіб знести пам'ятник - це добитись відповідного рішення міськради. Інакше не варто закидати можновладцям, що вони плюють на законність - декотрі "революціонери" теж ладні це зробити.
Загалом, на масових акціях дедалі частіше виникає амбівалентне відчуття: з одного боку приємно, що народ піднявся, але з іншого, лозунги і уявлення як праворадикалів, так і частини пересічної публіки настільки далекі від європейських, що мимоволі задумуюсь: ну нехай асоціація буде підписана, але ж наскільки у самих мітингувальників вистачить європейського запалу, щоб не просто мітингувати за європейський вибір, а поводитись як європейці у повсякденні? Коли дивлюсь на студентів, які мерзнуть на Майдані, чомусь думаю: а скільки з них, готуючись до сесії, справді вчитимуть матеріал, а не покладатимуться на шпори? Якби ввели суворішу практику покарань за списування чи скачані з нету роботи, чи багато студентів вважали б це кроком до європейських стандартів освіти? Загалом, чомусь згадується вислів Я.Грицака, що зібрати величезний мітинг - це запросто, але й запросто.
До Майдану з боку Хрещатика було не проштовхатись, довелось обходити з Інститутської. Час від часу в потоці пішоходів, які теж пішли в обхід, лунали кричалки, після традиційних "Слава Україні" - "Героям слава" хтось крикнув "Україна", і я продовжила "це Європа", однак це прозвучало дисонансом із вигуком свободівців "понад усе". Складається враження, що європейська риторика потроху відходить на задній план. А також просто добивають наліпки типу "мы здесь не за Европу, а за честные суды" (на жаль, точного тексту не пригадую) - це ж дуже невдалий хід.
Коли, прийшовши додому, прочитала новину про знесення пам'ятника Леніну, розумію, що річ не тільки в провокаторах, які це зробили. Мабуть, не одному мітингувальнику такий вандалізм був до душі. Звісно, знести пам'ятник легше, ніж, наприклад, провести успішну кампанію з вимогою перевиборів нелегітимної Київради. Але європейський спосіб знести пам'ятник - це добитись відповідного рішення міськради. Інакше не варто закидати можновладцям, що вони плюють на законність - декотрі "революціонери" теж ладні це зробити.
Загалом, на масових акціях дедалі частіше виникає амбівалентне відчуття: з одного боку приємно, що народ піднявся, але з іншого, лозунги і уявлення як праворадикалів, так і частини пересічної публіки настільки далекі від європейських, що мимоволі задумуюсь: ну нехай асоціація буде підписана, але ж наскільки у самих мітингувальників вистачить європейського запалу, щоб не просто мітингувати за європейський вибір, а поводитись як європейці у повсякденні? Коли дивлюсь на студентів, які мерзнуть на Майдані, чомусь думаю: а скільки з них, готуючись до сесії, справді вчитимуть матеріал, а не покладатимуться на шпори? Якби ввели суворішу практику покарань за списування чи скачані з нету роботи, чи багато студентів вважали б це кроком до європейських стандартів освіти? Загалом, чомусь згадується вислів Я.Грицака, що зібрати величезний мітинг - це запросто, але й запросто.
