Наркотик для інтелектуала
Apr. 14th, 2007 02:27 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
irengloriaУ видавництві "Критика" щойно вийшла праця німецького історика Вольфганга Шивельбуша "Смаки раю. Соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів"
Ця книга стосується не просто історії Genussmittel - прянощів, збудників, та інших речовин, які люди ковтають або вдихають, щоб отримати приємні відчуття, - а, що важливіше, питання: яким чином ці речовини вплинули на хід історії людства? Як так сталося, що в певні часи нові харчові предмети розкоші з"являлися у Европі? Чи були кава, чай і тютюн лишень випадковими наслідками колоніяльних відкриттів? А може, вони задовольняли потребу в нових Genussmittel, раніше відсутніх? Чому в Середні віки існувала настільки виразна пристрасть до страв, приправлених орієнтальними прянощами? і чому це палке жадання так раптово зникає у XVII сторіччі? Чому аристократія XVIIІ сторіччя віддавала перевагу шоколадному напою, тоді як буржуазія прив"язалася до кави? Як так сталося, що у XVII сторіччі тютюн переважно нюхали, хоч раніше його курили за допомогою люльки, а пізніше - в сигарах та сигаретах? Чому протягом сторіч деякі речовини - приміром, опій та гашиш - вільно вживалися як щоденні засоби отримання задоволення, а з наближенням кінця ХІХ сторіччя їх раптово почали таврувати як зілля, що призводить до звикання, і стали забороняти?
Сама ця книга є добрим наркотиком - у мене купа дедлайнів над душею, а я не можу від неї відірватись.
Приміром, ось фрагмент "Для европейців кава аж до XVII століття залишається дивиною подорожніх нотаток із екзотичного світу Сходу. Не можна навіть помислити, щоби людина - до того ж із очевидною втіхою - погодилася вливати в себе якийсь гарячий, чорний, гіркий напій. Він надто вже нагадував гарячу смолу, це знаряддя бойовищ і тортур Середньовіччя"..
Або оцей "Оптимістичний середній клас радо вітав основну властивість кави - здатність стимулювати думку та підтримувати бадьорість. Зрештою, вона пропонувала ніщо інше, як подовження й інтенсифікацію часу для роботи. А оскільки час - це гроші, якщо процитувати Бенджаміна Франкліна, кава виявлялася безпосереднім продуктивним ресурсом або тим, що ми сьогодні назвали би першорядним чинником ефективности. У цьому сенсі зовсім не пити кави було би для буржуа-пуританина таким самим гріхом, як і марнування часу".
Ця книга стосується не просто історії Genussmittel - прянощів, збудників, та інших речовин, які люди ковтають або вдихають, щоб отримати приємні відчуття, - а, що важливіше, питання: яким чином ці речовини вплинули на хід історії людства? Як так сталося, що в певні часи нові харчові предмети розкоші з"являлися у Европі? Чи були кава, чай і тютюн лишень випадковими наслідками колоніяльних відкриттів? А може, вони задовольняли потребу в нових Genussmittel, раніше відсутніх? Чому в Середні віки існувала настільки виразна пристрасть до страв, приправлених орієнтальними прянощами? і чому це палке жадання так раптово зникає у XVII сторіччі? Чому аристократія XVIIІ сторіччя віддавала перевагу шоколадному напою, тоді як буржуазія прив"язалася до кави? Як так сталося, що у XVII сторіччі тютюн переважно нюхали, хоч раніше його курили за допомогою люльки, а пізніше - в сигарах та сигаретах? Чому протягом сторіч деякі речовини - приміром, опій та гашиш - вільно вживалися як щоденні засоби отримання задоволення, а з наближенням кінця ХІХ сторіччя їх раптово почали таврувати як зілля, що призводить до звикання, і стали забороняти?
Сама ця книга є добрим наркотиком - у мене купа дедлайнів над душею, а я не можу від неї відірватись.
Приміром, ось фрагмент "Для европейців кава аж до XVII століття залишається дивиною подорожніх нотаток із екзотичного світу Сходу. Не можна навіть помислити, щоби людина - до того ж із очевидною втіхою - погодилася вливати в себе якийсь гарячий, чорний, гіркий напій. Він надто вже нагадував гарячу смолу, це знаряддя бойовищ і тортур Середньовіччя"..
Або оцей "Оптимістичний середній клас радо вітав основну властивість кави - здатність стимулювати думку та підтримувати бадьорість. Зрештою, вона пропонувала ніщо інше, як подовження й інтенсифікацію часу для роботи. А оскільки час - це гроші, якщо процитувати Бенджаміна Франкліна, кава виявлялася безпосереднім продуктивним ресурсом або тим, що ми сьогодні назвали би першорядним чинником ефективности. У цьому сенсі зовсім не пити кави було би для буржуа-пуританина таким самим гріхом, як і марнування часу".
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2007-04-14 05:35 am (UTC)no subject
Date: 2007-04-14 03:03 pm (UTC)no subject
Date: 2007-06-14 06:46 pm (UTC)Автор, утім, дотримується думки, що це звична вже думка для громадськості деяких країн.
no subject
Date: 2007-06-14 10:14 pm (UTC)no subject
Date: 2007-06-15 06:00 am (UTC)А я не дотримуюсь суб"єктичної думки цього автора, хай там навіть звучить слово "постіндустріалізм".
no subject
Date: 2007-06-15 09:07 pm (UTC)no subject
Date: 2007-06-15 09:16 pm (UTC)От цікаво, ти теж - нове покоління? Чи добре забуте старе? А дивишся, як і всі... )))
Утім, не думаю, що люди так вже й зміняться років через п"ятдесят. Короче, всі ми в Матриці будемо.
no subject
Date: 2007-06-16 02:20 am (UTC)no subject
Date: 2007-06-16 08:59 pm (UTC)