Культура мови по-давньоруськи

[irengloria]

В Києво-Печерському патерику є цікавий фрагмент
"Належить же і те оповісти про нього, як випала блаженному мука смертна. Пригода монастирська сталася: падінням тварини осквернена була посудина, і тому преподобний Григорій зійшов до Дніпра по воду. У той же час приспів князь Ростислав Всеволодович, бажаючи йти до Печерського монастиря задля молитви і благословіння, бо збирався [виступити] проти воїнів половецьких з братом своїм Володимиром. Побачили ж дружинники його старця цього, почали глумитися над ним, говорячи слова сороміцькі. Мних же, знаючи, що всі [вони] при смерті сущі, почав казати: "О, чада! Коли б треба жалітися і численних молитов прагнути від усіх, тоді ж ви ще більше зло творите, яке Богові невгідне є. Але плачтеся над своєю погибеллю і кайтеся у своїх гріхах, аби, в усякому разі, радість сприйняти в Страшний День, уже бо вас настиг Суд, оскільки всі ви у воді помрете із князем вашим". Князь же, страху Божого не маючи, не взяв до серця слів преподобного, прийнявши за пустослів'я пророцтво про нього, і каже: "Чи мені зичиш смерті від води, тому, хто вміє плавати?" І тоді, розгнівавшись, князь повелів зв'язати йому руки і ноги, й камінь на шию повісити, та вкинути у воду. І так утоплений був...Ростислав же, не відчуваючи вини в гріху, зі злості не пішов у монастир, і не захотів благословіння, а уникнув його; возлюбив прокляття, і прийшов до них. Володимир же прибув до монастиря задля молитви. І як були вони біля Треполя, і полки зійшлися, побігли князі наші від лиця супротивних. Володимир же переїхав ріку, задля молитов святих та благословіння. Ростислав же утопився з усіма своїми воїнами, за пророцтвом блаженного Григорія".

Шкода, що в патерику не описані детальніше "слова сороміцькі" - залишається лише здогадуватись, якими саме словами князівські воїни обматюкали ченця.

Цікаво, чим було зумовлене таке глузування над ченцем: можливо, тут відобразився конфлікт язичницького і християнського світоглядів? Чи протистояння світської і церковної влади? Чи постраждав Григорій насамперед через боротьбу за культуру мови, чи мовний аспект в цьому випадку був другорядним?

Щоправда, неоднозначне питання про достовірність цієї події: в примітках до цього епізоду примітки 1, 3 стверджується
"Зрозуміло, що Мономах не міг стерпіти такі відомості в літописі, А тому, в нині існуючому тексті "Повісті" немає залежності між смертю прп. Григорія (оповідь про нього взагалі викинуто), і смертю Ростислава."

А Н.Яковенко у "Вступі до історії" (К.2007) інтерпретує цю подію дещо інакше
"Важко напевно сказати, чи дійсно Ростислав перед тим, як сам "утопе", наказав утопити бідолашного ченця, бо коли перебіг подій не відповідав уявленню про те, як належало їм відбуватися "насправді", то ці-таки події зазнавали беззастережного переформулювання"(с.73).

Comments

[maksymus.livejournal.com]

Можливо також, що в цій історії відбилася напруга між князівською та зростаючою церковною владою.

...начаша ругатися ему, метающе словеса срамнаа — не обов’язково матерні. Цілком можливо перекласти і як «образливі, безчестливі, наговорювати».

Не варто довіряти ченцям в оцінках протицерковних проступків та описах покарань. Яковенко правильно вказує на неодмінне в таких випадках переформулювання в потрібному напрямі. Навіть у наявній розповіді порушено логічність викладу; образ князя, який бажає йти до монастиря за благословінням, прямо суперечить послідовності подій. А мстивий та дріб’язковий Господь — саме те, що треба.

[irengloria.livejournal.com]

Просто з приміток до "Патерика" склалось враження, що переформульована була саме "Повість минулих літ" на замовлення Володимира Мономаха.

[maksymus.livejournal.com]

Це поширений хід, який покликаний пояснювати все, що стосується ПВЛ, оскільки вважається, що до нас дійшли дві редакції ПВЛ — друга (Лаврентіївський список) і третя (Іпатіївський). В обидвох розповідь про Ростислава однакова. Тому припускати, що в цьому випадку зазнала редагування саме Повість, було б зайвим припущенням.

[atejist.livejournal.com]

"образ князя, який бажає йти до монастиря за благословінням, прямо суперечить послідовності подій"

я би сказав - не тільки і навіть не стільки князя. Похмурі протоцтва сильним світу сього - традиційно невдячна справа. Вчинок Ростислава принаймі можна логічно пояснити емоціями: замість очікуваного благословення він отримав такий прогноз. А от дії дружинників справді виглядають алогічно. Як-не-як, вони теж разом зі своїм князем ішли до Печерського монастиря по благословіння. За таких умов глумитися над печерським же ченцем - без причини! - навряд чи хто став би.

[irengloria.livejournal.com]

Прийняття християнства відбувалось не так вже й гладко, крім того, відносини між світською і церковною владою часто були неоднозначними.
Важко реконструювати конфлікт, як він відбувся насправді, але тут теж можна висловити певні припущення. Уявімо воїнів, які готуються до важкої битви, відповідно, зростає усвідомлення небезпеки, відчуття неспокою. Звісно, це не сприяє доброзичливому ставленню до цивільного населення (куди належали й ченці), яке не наражається на ризик. Крім того, саме для тих категорій населення, які часто стикаються з ризиком, характерна найбільша розтабуйованість лексикону - тож не дивно, що висловлювання воїнів коробили душу чистоплюїв і святенників. Можливо, конфлікт почався із докорів Григорія, які обурили воїнів, ну, вони й не могли втриматись, щоб не сказати цій тиловій крисі кілька теплих слів.
Почувши у відповідь таке пророцтво, князь міг вважати своїм святим патріотичним обов"язком втопити цього запроданця, щоб не накликав біду.

Звісно, моя версія не претендує на достовірність ;)