(no subject)
Mar. 30th, 2012 04:00 amДякую всім, хто відгукнувся на питання в минулому записі. Поштовхом до ньго було обговорення у
feminism_ua. І раніше не раз помічала, що при обговоренні згвалтувань згадка про віктимну поведінку жертви іноді викликає різке несприйняття, яке мене завжди дивувало. Очевидно ж, що принаймні частини злочинів можна було уникнути, якби жертви поводились інакше (це стосується не лише згвалтування, а й інших злочинів), тож вказівка на необережність чи нерозважливість жертви принаймні у декотрих випадках є слушною.
Для порівняння я спробувала змалювати гендерно нейтральну ситуацію, де фігурує дуже зручна мішень для злодіїв. На жаль, відгуків малувато, але і в них вималювалась досить розмаїта картина - від безумовного співчуття до явної вказівки на те, що так може поводитись явний лопух. В більшості, попри співчуття, присутня явна чи неявна вказівка на те, що сп'яніння підвищує шанси бути обікраденим, і поруч із тезою "таке могло статися з кожним" присутня думка про те, що можна бути уважнішим, що жертва не була цілком випадковою мішенню.
В зв'язку з дискусіями навколо віктимності спадає на думку розрізнення інтернального та екстернального локусу контролю. Вказівка на віктимну поведінку жертви, схоже, викликає негативну реакцію у прихильників екстернального локусу контролю. На перший погляд, зображення жінок як безумовних жертв могло б відповідати певному типу феміністської ідеології, яка представляє жінку як жертву патріархату. Однак, при глибшому розгляді, за цим криється ідея про те, що жінка - пасивний об'єкт, від якого нічого не залежить. Тоді як визнання, що поведінка жертви іноді сприяє злочину, в перспективі веде до зменшення злочинів. За декотрими даними, майже в чверті випадків жертва згвалтування провокує злочин (активна віктимна поведінка), а ще в третині - сприяє йому (пасивна віктимна поведінка). Таким чином, обережніша поведінка жертв могла б відвернути понад половину згвалтувань. Правда, для цього слід вважати, що від жінки теж щось залежить, що в багатьох випадках вона не є пасивним об'єктом в руках гвалтівника. Однак, як не дивно, усвідомлення цього і бракує декотрим феміністкам.
Для порівняння я спробувала змалювати гендерно нейтральну ситуацію, де фігурує дуже зручна мішень для злодіїв. На жаль, відгуків малувато, але і в них вималювалась досить розмаїта картина - від безумовного співчуття до явної вказівки на те, що так може поводитись явний лопух. В більшості, попри співчуття, присутня явна чи неявна вказівка на те, що сп'яніння підвищує шанси бути обікраденим, і поруч із тезою "таке могло статися з кожним" присутня думка про те, що можна бути уважнішим, що жертва не була цілком випадковою мішенню.
В зв'язку з дискусіями навколо віктимності спадає на думку розрізнення інтернального та екстернального локусу контролю. Вказівка на віктимну поведінку жертви, схоже, викликає негативну реакцію у прихильників екстернального локусу контролю. На перший погляд, зображення жінок як безумовних жертв могло б відповідати певному типу феміністської ідеології, яка представляє жінку як жертву патріархату. Однак, при глибшому розгляді, за цим криється ідея про те, що жінка - пасивний об'єкт, від якого нічого не залежить. Тоді як визнання, що поведінка жертви іноді сприяє злочину, в перспективі веде до зменшення злочинів. За декотрими даними, майже в чверті випадків жертва згвалтування провокує злочин (активна віктимна поведінка), а ще в третині - сприяє йому (пасивна віктимна поведінка). Таким чином, обережніша поведінка жертв могла б відвернути понад половину згвалтувань. Правда, для цього слід вважати, що від жінки теж щось залежить, що в багатьох випадках вона не є пасивним об'єктом в руках гвалтівника. Однак, як не дивно, усвідомлення цього і бракує декотрим феміністкам.