Lingua latina non est penis canina

Взимку трохи застудилась, однак не настільки, щоб сидіти вдома. Якось, закашлявшись на вулиці, виявила, що в мене закінчились серветки, а оскільки в полі зору не виявилось жодної урни, то не довго думавши сплюнула в кучугуру снігу й пішла далі. Бабулька, що йшла назустріч, почала активно обурюватись, чомусь сприйнявши плювок на свою адресу, я спершу хотіла пояснити, але оскільки вже відійшла на кілька метрів, вирішила не повертатись заради незнайомої неадекватки. Пару місяців після того прогулювалась парком, задумавшись про щось, як раптом збоку почула "пху-пху-пху на тебя" - і впізнала ту бабульку, яка з ворожістю і водночас побоюванням дивилась на мене. "Ідіотка якась", - пробурмотіла я, знизавши плечима, і пішла далі. Навесні і влітку ходжу через парк частіше, і вже кілька разів натикалась на цю бабульку, яка, проходячи повз мене, незмінно тьфукала і щось бурмотіла типу: "не мне, а коту". Мене це відверто забавляло, однак досі я лише проходила з погано стримуваною посмішкою, сьогодні ж вирішила поекспериментувати - проходячи повз неї, досить голосно пробурмотіла якомога зловіснішим тоном: "Stultitia est mater omnium malorum", а оскільки не вдалось втримати серйозний фейс, то картину доповнила мефістофелівська посмішка. Зі значно жвавішої реакції я зрозуміла, що влучила - бабулька щось бубоніла мені навздогін активніше і сердитіше, ніж зазвичай. Мабуть, зараз вона неабияк переймається можливим зуроченням, проклинаючи сатанинське поріддя, яке до неї чіпляється невідомо чого :-)