(no subject)

[irengloria]

Видно, що завтра 8 березня. Чоловіки стають такими нав'язливо-люб'язними, аж гидко. Сьогодні, проходячи "Квадратом" на Лукянівці і ще обмірковуючи дискусію, що виникла на семінарі, бічним зором помітила, як чоловік, який ішов метрів за три попереду, притримав двері. Якось не подумала, що це для мене, адже я йшла не прямо за ним, тож автоматично взялась за ручку сусідніх дверей, і лише коли чоловік, з ображено-сердитим виразом на обличчі різко відпустив половинку дверей, які мене ледь не зачепили, я звернула увагу на цей вияв невдалого джентльменства.

Не раз стикалась з тим, що відмова від навязливої і по суті непотрібної люб'язності викликає злість і роздратування. Здавалось би, чоловіки мали б тішитись, коли жінка не потребує, щоб їй звільняли місце, допомагали одягти пальто чи принести стілець із сусідньої аудиторії. Однак навязливість, з якою пропонують такі послуги, і роздратування, яке викликає відмова від них, викликає стійку підозру, що насправді за цими виявами джентльменства стоїть елементарне бажання домінування, бажання підкреслити слабкість жінки, і якщо жінка не потребує допомоги, це спричиняє обурення. В принципі, розумію, що багатьох чоловіків так виховали, вони просто не замислювались над природою етикетних вимог і їх доречністю в сучасному світі. Однак слід враховувати, що декотрі вияви джентльменства для сучасних жінок є принаймні зайвими, якщо не недоречними. Наприклад, коли значно старший і поважніший за мене колега відчиняє переді мною двері і пропускає вперед, я почуваюсь надзвичайно ніяково - насправді це я б залюбки відчинила перед ним двері, демонструючи повагу до шановної людини; по суті, професійна субординація мала б передбачати саме таку поведінку, але розумію, що цей жест змусив би ніяковіти старшого колегу. Тож я зрештою намагаюсь опинитись ближче до дверей, відчиняю їх сама, і проходжу першою - я не червонію, що поважніша за мене людина відчиняє переді мною двері, він не червоніє, що не пропустив жінку вперед. Однак цей маневр вдається реалізувати не завжди, в таких випадках залишається хіба що прикре відчуття, що патріархальна норма сильніша за професійну.

Так само, більшість жінок спроможні самі одягнути пальто, перенести з місця на місце стопку книг, чи постояти в громадському транспорті. Тож, шановні чоловіки, перед тим, як запропонувати допомогу приятельці чи просто незнайомій жінці, подумайте, якби в аналогічній ситуації ваш приятель, чи відповідно, незнайома вам людина запропонувала таку допомогу вам, чи була б вона доречною? Якщо ні, то не робіть іншим того, чого не бажаєте, щоб робили вам. Зрозуміло, що етикет, як і уявлення, які за ним стоять, змінюється не зразу, але враховуйте, що для багатьох жінок непотрібна турбота виглядає як нав'язливість, а іноді має й принизливий відтінок, наприклад, коли жінкам звільняють місце, як інвалідам.

Comments

[kotichok.livejournal.com]

погоджую)))
такі ж думки були і в мене в голові, коли писала свій пост)))))))))
смішить, коли чоловіки весь рік свиня, а на 8 березня - Ілля)))
а далі знову можна те саме))

[atejist.livejournal.com]

Головне - коли незнайомий чоловік 8 березня виявиться Іллею, не зараховуйте його автоматично до розряду свиней.

[kotichok.livejournal.com]

Є якийсь критерій, за яким можна розрізнити?)))

[atejist.livejournal.com]

Нема :( Тільки спостереження протягом решти днів.

[maksymus.livejournal.com]

Вітаю зі святом. :-)


Я завжди почуваюся ніяково, коли від таких моїх нав’язливих послуг демонстративно відмовляються. Бо роблю етикетні жести на автоматі, не вкладаючи ніякого глибинного змісту. Не обурення, адже я розумію логіку відмови, але неприємне відчуття розгубленості, наче вищирилися у відповідь на привітальну посмішку, або з моєї подачі при мені зробили щось непристойне.

Таке трапляється дуже нечасто, значно частіше мені нагадують саме про потреби статевого етикету. Наприклад, у транспорті я навіть не намагаюся сідати, бо не підходжу під жодну з категорій, що їм політес віддає перевагу. І часто це виправдано, бо жінка може бути вагітною, до того ж, більшість жінок швидше втомлюються на ногах з різних причин, скажімо, через традиційне незручне взуття, або через те, що за міським каноном краси жінка, скоріше за все, не займається фізичними вправами.

А ще трапляються випадки, коли плутаються норми поведінки. Наприклад, в ліфт першим має заходити чоловік, але часто на мене жінки дивляться так, наче це я порушив норму, просунувшись уперед.

Ситуація подавання пальта це вже близькі стосунки, незнайомим жінкам пальто подають хіба що портьє зі службових обов’язків. А перенесення вантажів це знову економія часу і нервів. Фізична нерівність робить таку послугу елементарною і виправданою. Малоприємно іти поруч з жінкою, котра надривається з таким вантажем, що тобі навіть не збив би дихання.


> відчиняє переді мною двері і пропускає вперед

То цим не він демонструє вам повагу, а ви йому, бо за традиційними уявленнями найважливіший за статусом заходить останнім. Це древнє уявлення дуже добре збереглося в арабському світі. Прочинення дверей і уявна немічність тут не головне.

[irengloria.livejournal.com]

> Вітаю зі святом. :-)

Що ж, дякую за привітання з днем радянської жінки. Постараюсь наступного року не забути привітати вас 23 лютого :-)

> Я завжди почуваюся ніяково, коли від таких моїх нав’язливих послуг демонстративно відмовляються. Бо роблю етикетні жести на автоматі

Мабуть, краще звести ці жести взагалі до мінімуму. Звісно, тут потрібен такт з обох боків. Я завжди роблю поправку на те, що за традиційним етикетом часто стоїть не неповага, а неусвідомлена погана звичка. Але все одно, буває, що навіть попри явні натяки чи відверті прохання дехто все одно вперто демонструє "джентльменство". Помічаю, що саме розумніші і вихованіші чоловіки після перших же натяків швидше переходять до рівноправнішого стилю поведінки.

> через традиційне незручне взуття, або через те, що за міським каноном краси жінка, скоріше за все, не займається фізичними вправами.

Ну то самі винні, хай і страждають через власну дурість. Я от підбираючи взуття, завжди дбаю про зручність. Так само, хоч і не люблю спорту, але в останні пару років з'явилась звичка кілька разів на день влаштовувати невеликі фізкультпаузи. Цього цілком достатньо, щоб не страждати, навіть коли доводиться стояти чи ходити цілий день.

> Малоприємно іти поруч з жінкою, котра надривається з таким вантажем, що тобі навіть не збив би дихання.

Тут трохи інша ситуація: якби ви ішли поруч із приятелем, типовим "очкариком", ви б йому теж допомогли. Так само, якби ви йшли з важкими сумками, вас би не здивувала пропозиція допомоги від іншого приятеля, який серйозно займається важкою атлетикою. Щодо виправданості, згадується один випадок: в трамвай зайшов чоловік, тримаючи в обох руках по кілька кульків, на підлогу він їх не поставив і одним пальцем ледь тримався за поручень. Я зразу ж звільнила місце, однак на його обличчі побачила ніяковість. Зрозуміло, що навіть якщо він фізично сильніший, мені з легенькою сумкою було значно легше стояти, ніж йому з кількома кульками, та ще й коли трамвай смикається. Але існуючі упередження змушують неоднозначно сприймати мій раціональний жест.

> за традиційними уявленнями найважливіший за статусом заходить останнім.

Дивно, в нашому суспільстві я спостерігаю інше - пропускають вперед саме поважнішого.

[atejist.livejournal.com]

> Що ж, дякую за привітання з днем радянської жінки.

-- Ти прекрасно знаєш, що це свято виникло раніше за Радянський Союз, причому в заклятих буржуїв.

[irengloria.livejournal.com]

Але за радянських часів його безнадійно загидили.

[atejist.livejournal.com]

Як і весь феміністичний рух. Але ж ти чомусь не відмовляєшся від принципів статевого рівноправ’я, мотивуючи відмову радянським минулим? До речі, ідею атеїзму загидили так само, ну то й що того?

[irengloria.livejournal.com]

Ідеї атеїзму і фемінізму значно давніші і займають значно помітніше місце, ніж окреме свято, яке, до того ж, набуло прямо протилежного змісту, коли дискурс берегині витіснив ідею рівноправ'я.

[atejist.livejournal.com]

Тоді так одразу й кажи, що тобі не подобається "протилежний" зміст.

[maksymus.livejournal.com]

>Але все одно, буває, що навіть попри явні натяки чи відверті прохання

Зі мною раз трапився випадок на конференції, де брали участь таджики, які розуміли російську. І чомусь так сталося, що одного приїжджого я проасоціював з українцем, і завжди звертався до нього українською. Він нічого не розумів і перепрошував мене кілька разів. Я щиро вибачався, але наступного разу на автоматі повторював помилку. Так само попри натяки чи прохання стандартна модель поведінки сильніша за розумні міркування. Багато жінок з тієї ж причини вимагають дотримання чоловічого обов’язкового етикету, бо інакше погано почуваються, порушується звична схема комунікації.

>Ну то самі винні, хай і страждають через власну дурість.

Треба мати неабиякий стрижень, щоб іти проти суспільних норм і очікувань. Не кожен чоловік чи жінка здатен на це. Соціальна адаптація ніколи не була дурістю.

>ви б йому теж допомогли

Напевно. Але в більшості випадків жінка слабша, тому норми етикету спрощують ситуацію незручності, коли жінка не повинна просити про послугу, що входить в джентельменський набір, але має право відмовитися від неї.

>Дивно, в нашому суспільстві я спостерігаю інше - пропускають вперед саме поважнішого.

Недарма влаштовують при вході гру «тільки після вас», в якій завжди виграє насправді статусніший. Є і зворотня медаль — порядок покидання небезпечного місця, коли «капітан» іде останнім.

[irengloria.livejournal.com]

> Треба мати неабиякий стрижень, щоб іти проти суспільних норм і очікувань

В даному разі суспільні норми допускають кілька моделей поведінки. Наприклад, якщо придивитись до асортименту взуття у великому торгівельному центрі, можна виявити, що явно незручне взуття на "шпильках" становить меншість, загалом, можна знайти взуття найрізноманітніших моделей, а якщо врахувати, що невеличкий каблук близько 4 см. навіть корисніший, ніж взуття без каблуків, то жінки навіть мають перевагу. Так само, досить подивитись рекламу шейпінгу і загалом фітнес-центрів, щоб побачити, що жінки не обділені можливістю підтримувати себе в формі.

> Недарма влаштовують при вході гру «тільки після вас», в якій завжди виграє насправді статусніший.

Цю гру влаштовують приблизно рівні за статусом, змагаючись у ввічливості, а якщо статус різний, то за усталеними нормами підлеглі пропускають начальника. Одна з типових порад в посібниках з етикету (http://webmissis.org.ua/pravyla-etyketu-etyket-dlja-vsih/pravyla-etyketu-pry-vidviduvanni-ustanov.php): Чоловік завжди пропускає поперед себе жінку, молодший за віком - старшого, підлеглий - начальника.

Випадок з капітаном дещо інший, адже капітан несе головну відповідальність за безпеку тих, хто знаходиться на кораблі. Це щось із того ж типу, що й припис господарю наливати собі в останню чергу, тобто статус господаря вносить додаткові нюанси. А коли йдеться про поведінку на нейтральній території, наприклад, спільному офісі чи залі засідань, тут пропускають старшого за ієрархією. Навіть у мові відображається, що попереду бути почесніше, ніж позаду: той, хто веде перед, статусніший за того, хто пасе задніх; в перших рядах перебувають найкращі й найавторитетніші; тому, хто очолює щось, приписується вищий статус, ніж тим, хто йде за очільником.

[maksymus.livejournal.com]

>жінки не обділені можливістю підтримувати себе в формі

Звісно ж, я мав на увазі різні стереотипні уявлення про ідеал фізичної форми. Так жінка скоріше голодуватиме і ходитиме на фітнес, ніж качатиметься.

>Одна з типових порад...

Я чудово обізнаний з сучасними порадниками, які подають тільки результат усталення норм. Взагалі жінка з’являється в етикеті з появою середнього класу. А ідея «ladies first» була відповіддю на потреби узгодження старих норм, які побутували у вищих прошарках, з новими, демократичнішими, де жінку помітили. Якщо поглянути, куди помістили жіноцтво в новочасному етикеті, то це між дітьми та старими. І навряд чи можна зводити віддавання переваги таким категоріям до етикетної компенсації становища в суспільстві. Причина в іншому.

На нейтральній територій останній — господар становища — проявляєтсья як ніде. Поважаючий себе викладач приходить останнім і дрючить тих студентів, хто запізнився. Голова засідання приходить і сідає на вільне чільне місце, коли всі зібралися і ждуть тільки початку. Йому не треба спішити, бо місце буде завжди. Той же Ющенко задовольняв свої владні комплекси запізненням на кілька годин.

Коли проходять, уперед пускають дітей, жінок і старих, залишаються рівні і за замовчанням дієздатні, між якими починається змагання у ввічливості. Звісно, я загострюю, зазвичай оцінка ситуації відбувається миттєво, люди негайно утворюють ієрархію в кожній групі, а тертя починаються, коли хтось не погоджується з місцем в ній. І гра «після вас» це вже крайній прояв боротьби.

Тож коли ви пропускаєте старшого чоловіка, то можете його страшенно образити, бо таким чином даєте зрозуміти, що він уже належить до традиційно менш статусної категорії дітей, жінок і старих. Але з іншого боку, ви маєте на це повне право, якщо не боїтеся кидати виклик суспільним стереотипам і приймати наслідки такого виклику.

[irengloria.livejournal.com]

> Якщо поглянути, куди помістили жіноцтво в новочасному етикеті, то це між дітьми та старими

Ні, адже навіть вищенаведена цитата показує, що жінки потрапили в ту ж категорію, що й старші за віком (не обовязково старі, а саме старші, які в традиційному суспільстві мають вищий статус), і особливо начальники.

> Поважаючий себе викладач приходить останнім.

Але в ситуації, коли біля входу утворюється натовп, наприклад, на іспитах, коли одна група ще не повністю залишила аудиторію, а інша вже товчеться під дверима, викладачів завжди пропускають вперед.

Голова засідання, як і викладач, це окремий випадок, адже його статус винятковий - саме він починає засідання (чи лекцію). Але подивіться, як заходять інші учасники засідання - наприклад, коли до дверей підходять науковий керівник з аспірантом (однієї статі). Зазвичай аспірант пропускає керівника. Так само, коли кілька працівників водночас опиняються біля дверей буфету, чи кафедри на перерві, першим заходить той, в кого вищий статус. Інакше б у порадниках не стало поширеною порадою, що підлеглі мають пропустити начальника.

[maksymus.livejournal.com]

Приємно так вважати, коли відмінність у статусі жінок і чоловіків залишається, але втрачається традиційне значення старшинства. Найстарший іде тоді, коли він сам вирішує, незалежно від оточення. Поважну особу неодмінно і пропустять, і підкоряться нав’язливій ввічливості. Але щоб підкреслити свій статус, скоріше запізниться, ніж користуватиметься з послуги нижчих. А от менш статусні скоріше приймуть етикет, вважаючи для зручності, що це робить їх наділеними перевагами, хоча це не так.

Як приклад поведінки в художньому образі. У мене зараз влючений телевізор, на одному з каналів іде старий фільм «Чого хочуть жінки?». Головний герой Ґібсона на засіданні читає думки начальниці: «Він запізнився — хоче показати, що не визнає мій авторитет». І це абсолютно точний образ.

Так, за сучасними нормами офісного етикету підлеглі мають пропускати начальника, хоча і стать відіграє роль, а в деяких військових статутах старшому за званням прямо наказано проходити першим, незважаючи на стать підлеглих. Проте це саме ті виняткові обставини, коли традиція програє перед діловою практикою.

[irengloria.livejournal.com]

Запізнення це інший випадок, хоча, як на мене, той, хто запізнюється, псує в першу чергу свою репутацію.

Я сама прихильниця спрощення етикету; до речі, в деяких порадниках вказується, що першим має заходити той, хто ближчий до дверей, незалежно від статусу. Однак дехто тримається за традиції. Якби авторитетніший дійсно завжди заходив останнім, тоді б проблеми просто не виникло. Але я часто помічала, що старші колеги чомусь пропускають вперед мене (і інших жінок), але ніколи - моїх однолітків чоловічої статі. Саме така відмінність і спричиняє незручність - якби статусніший колега пропускав вперед як мене, так і всіх інших мого віку і статусу (незалежно від статі), я б приймала цю норму як даність і не відчувала конфлікту між вимогами субординації і ґендерних норм.

військова таємниця

[atejist.livejournal.com]

Це все суто суб’єктивне. Одним подобається бути рівноправними, іншим подобається відчувати бодай символічну турботу. Для когось звільнене місце виглядає натяком на інвалідність, комусь - компліментом за жіночність. Єдина проблема в тому, що на лобі в жінок їхні переконання зазвичай не написані. Тому дійсно чоловікам варто спокійніше ставитися до того, що їхні прояви джентельменства часом пропадають марно. Але коли хтось із чоловіків у подібних випадках нервує і злиться, то зовсім не обов’язково причиною є нереалізовані бажання домінувати й намагання підкреслити слабкість жінки. Причиною може бути також сприйняття відмови як заперечення жінкою чоловічої самоідентифікації. Поступаючись місцем у транспорті, чоловік ніби підкреслює, що бачить у пасажирці особу протилежної статі. (І це важливий момент: не слабкої, а саме протилежної!) Займаючи звільнене для неї місце, жінка у відповідь ніби говорить, що теж бачить у чоловікові особу протилежної статі; відповідно, відмова сісти на звільнене місце може виглядати натяком на статеву неповноцінність того, хто запропонував.
Втім, іноді все буває простіше: відмова від дрібної послуги, як і, скажімо, відмова прийняти подарунок, розцінюється як відчуження і зверхність, без усяких там статевих прив’язок.

[irengloria.livejournal.com]

> Причиною може бути також сприйняття відмови як заперечення жінкою чоловічої самоідентифікації.

Ну так хай чоловік самоідентифікується в колі близьких жінок, а до сторонніх ставиться так само, як і до пасажирів чоловічої статі. Чому жінки повинні ставитись схвально, коли чоловіки бачать у них особу протилежної статі, а не просто носія соціальної ролі (пасажира, колеги, сусіда)? Тож в такому разі чоловікам не варто ображатись, якщо жінки не відповідають на їх статево забарвлене бачення.

> відмова від дрібної послуги, як і, скажімо, відмова прийняти подарунок, розцінюється як відчуження і зверхність

А коли йдеться про непотрібну чи недоречну послугу? Перед тим, як надати послугу чи щось подарувати, варто подумати, чи воно потрібно.

[atejist.livejournal.com]

> Ну так хай чоловік самоідентифікується в колі близьких жінок, а до сторонніх ставиться так само, як і до пасажирів чоловічої статі. Чому жінки повинні ставитись схвально, коли чоловіки бачать у них особу протилежної статі, а не просто носія соціальної ролі (пасажира, колеги, сусіда)?

-- Не повинні, але мають право і зачасту ставляться схвально.

> А коли йдеться про непотрібну чи недоречну послугу? Перед тим, як надати послугу чи щось подарувати, варто подумати, чи воно потрібно.

-- Тут за принципом "наша справа - запропонувати, ваша - відмовитись".

[pani-grunia.livejournal.com]

сьогодні о 14 на Софійській площі відбудеться феміністичний марш, його проводять мої подруги. Тема - “Досить прикривати нерівність традиціями. Хай живуть свобода, рівність, сестринство”.
У моєму колі спілкування немає жінок, які святкують 8 березня як свято радянської жінки. Ми святкуємо його як день солідарності жінок.

[irengloria.livejournal.com]

Шкода, що не знала раніше, у мене на вихідних звичка дрихнути ледь не до вечора.

А 8 березня настільки запаскуджене радянським минулим, і теперешінім сприйняттям в стилі "берегині", що, мабуть, "відмити" його вже не вдасться.

[kotichok.livejournal.com]

а ви в курсі про берегиню?)
треба віддати належне Скуратівському за підміну понять))))))))
ну, оберіг - всі знають, що це
а от берегинями називаль відьом, які жили по-під берегами)

[irengloria.livejournal.com]

Можливо, тут наклався інший образ. Наприклад, в українському фольклорі русалки розглядаються як небезпечні, а от сербські віли, які, здається, є їх далекими родичками, безсумнівно позитивні персонажі. Та й у Лесі Українки мавка має небагато спільного з фольклорним прообразом.

В будь-якому разі, я дотримуюсь думки, що смисл поняття визначається сучасним вжитком, наприклад, зараз навряд чи хтось сприйматиме трагедію як пісню цапа. В сучасній масовій свідомості берегиня - це дружина-мати-господиня, для якої на першому місці хатні справи.

[kotichok.livejournal.com]

Не можу не погодитись з вашими викладеними думками!
Але є ще такий момент, коли підміна понять міняє цілі покоління.
Тут трішкі інший відтінок, духовно-езотеричний)
Як приклад: "моя хата з краю" - не було українським поняттям, а було прищеплене комуністами, адже так легко знищити розділених.
А колись громада - це була сила.
І от тепер ми пожинаємо плоди "хати з краю".

Тому в цьому контексті - навіть не уявляю, який жарт колись зіграє з нами берегиня))))))

[irengloria.livejournal.com]

Я скептично ставлюсь до езотерики. Слово - це суспільна конвенція, зміни в його значенні диктуються зручністю, інтелектуальною модою тощо. Припускаю, сучасне значення берегині виникло внаслідок спроби знайти відповідник до хранительница домашнего очага, адже охоронниця не зовсім підходить, а от берегиня домашнього вогнища звучить непогано. Схожу незручність бачимо з пошуком відповідника до ангел-хранитель, коли в українській хранитель виглядає архаїзмом, а ангел-охоронець мимоволі викликає посмішку.

Щодо знищення розділених, то на надмірний індивідуалізм як не вельми привабливу рису українців вказували ще задовго до комуністів:
http://poetyka.uazone.net/mazepa01.html

[socyst.livejournal.com]

Приємно читати жіночі думки!

[habitudo.livejournal.com]

а я, грішна, люблю в транспорті посидіти :)
дуже рада, що тепер виглядаю як жінка середнього віку, збільшує шанси всістися
а ще пару років тому якась повносправна мадам приблизно мого віку, але з атрибутами соціальної зрілості (хутряна напівшуба, перманент) щиро обурилася, що я не захотіла встати і віднести її плату за проїзд водію (вот вєдь малолєтка!)

[irengloria.livejournal.com]

Згадався випадок зі студентських часів: в тролейбус заходить бабулька, зразу підходить до мене і просить звільнити місце. Переді мною сидів якийсь бритоголовий молодик. Я поцікавилась, чому бабулька попросила встати саме мене, а не його, тим більш, він сидів ближче до дверей, через які вона зайшла. Запитала це чисто з цікавості, перед тим саме читала про інтеракціонізм і мікросоціологію, а тут трапилась відповідна ситуація. Бабулька ж почала обурюватись теперішньою молоддю, молодик їхав, ніби нічого не чув, а я сказала, що мені встати не важко, але скандалісткам місця принципово не звільняю. Однак бабульці пощастило, на наступній зупинці хтось в другому кінці тролейбуса встав і вийшов, тож вона рвонула туди, хоч я ще пару хвилин чула, як вона комусь нарікала на те, що за її часів все було інакше.

[habitudo.livejournal.com]

о, це Ви сміливо! і дуже правильно. Похилий вік не звільняє від вимог мінімальної ввічливості.
я не змогла б, як і більшість галичан, перед старшими за промовчанням пасую.

[kotichok.livejournal.com]

що цікаво, та людина, яка справді потребує сісти, ніколи не вимагатиме, а тим більше не зганятиме іншу людину

[marynochka.livejournal.com]

А я от не розумію, чому жінки вважають, що притримування дверей, подавання пальта, плата в кафе та інша допомога - це загроза рівноправ*ю. Це нормальний соціальний контракт. Один уступив місце, відчув себе хорошим, інший посидів, відпочив. Всім профіт.

[chita-i.livejournal.com]

Та все б добре, якби це було необов'язково. Бо як образиться хтось хто впливає, і буде ніякого профіту, а навпаки.

[irengloria.livejournal.com]

Ну тоді також звільняйте місце, подавайте пальто і платіть в кафе за чоловіків - чому допомога має бути односторонньою і залежати від статі? Я ж сама можу відчинити двері, одягти пальто, заплатити за себе, і зневажаю тих, хто себе добровільно ставить в становище злидня чи інваліда.

[marynochka.livejournal.com]

Знаєте, мені доводилося і подавати їм пальто, і платити, і притримувати двері.

При чому тут злидні чи інвалідність? Приймати допомогу - це не принизливо.

[irengloria.livejournal.com]

А тепер подумайте, який відсоток випадків, коли жінки платять за чоловіків чи притримують їм двері порівняно з випадками, коли це роблять чоловіки для жінок. Якби відсоток був приблизно однаковий, проблеми б не виникло.

Взагалі, якщо людина не може самостійно вдягтись, відчинити двері, постояти в транспорті, чи заплатити за себе, така людина соціально неповноцінна.

[marynochka.livejournal.com]

Ця проблема виникає лише тоді, коли таргани в голові того хто надає чи отримує допомогу, танцюють польку. Якщо не звертати на це уваги, все нормально.


* Взагалі, якщо людина не може самостійно вдягтись, відчинити двері, постояти в транспорті, чи заплатити за себе, така людина соціально неповноцінна.

Чому? Якщо людина не може самостійно пошити одяг вона теж не повноцінна? Ми всі потребуємо допоги інших людей. Ми всі залежні від багатьох людей.

Я коли була вагітна, обов*язково, не соромлячись просила уступити місце. Не тому, що мені було якось особливо важко, а просто, щоб не було ризику гіпертонусу.

Блін, та не в тому ж справа. Платять/уступають не тому, що отримувач допомоги неспроможний. Просто заради ввічливості.

[irengloria.livejournal.com]

> Якщо не звертати на це уваги, все нормально.

Якщо вважати ідею рівності "тарганами", тоді все нормально.

> Якщо людина не може самостійно пошити одяг вона теж не повноцінна?

Якщо людина не розуміє різницю між професійно виконуваними діями, і діями, які повинен вміти кожен, далі пояснювати нема чого. Перепрошую, але за останні кілька днів я вже кілька разів спостерігала, що ви - примітивна постсовкова жіночка. Таким не місце серед моїх френдів. На все добре.

[plauntago.livejournal.com]

Але хіба "рівність" це обов'язково "тотожність"?

[irengloria.livejournal.com]

Дякую.